Конференція відзначалася безпрецедентно високим ступенем участі делегатів від урядів країн та міжнародної правозахисної спільноти. Близько 7000 учасників, у тому числі представники академічної спільноти, договірних органів, національних установ та більш ніж восьмисот неурядових організацій, дві третини яких представляли місцевий рівень, зібралися у Відні, щоб переглянути та скористатися своїм спільним досвідом.

 

У своєму посланні до конференції Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй Бутрос Бутрос-Галі відзначив, що ухваленням Віденської декларації та Плану дій делегати відродили відданість міжнародної спільноти справі просування та захисту прав людини та привітав зібрання із відпрацюванням «нового бачення всесвітньої правозахисної дії на нове сторіччя».

 

Конференцією було зроблено і низку нових історичних кроків у справі просування і захисту прав жінок, дітей та корінних народів, відповідно, через підтримку створення нового механізму – Спеціального доповідача з питань насильства щодо жінок, якого було призначено згодом, у 1994 році, внесення рекомендації щодо проголошення Генеральною Асамблеєю міжнародного десятиріччя корінних народів світу, що згодом призвело до проголошення двох десятиріч та закликання до загальної ратифікації Конвенції з прав дитини до 1995 року. На цей час Конвенцію ратифіковано усіма країнами, окрім Сомалі та Сполучених Штатів Америки.

 

Віденська декларація також містить конкретні рекомендації щодо зміцнення та гармонізації моніторингового потенціалу системи ООН. Зокрема, вона передбачає заснування Генеральною Асамблеєю посади Верховного комісару з прав людини. Посаду було створено 20-го грудня 1993 р. (резолюція 48/141). Першим Верховним комісаром Генеральний секретар ООН призначив пана Хосе Айала-Лассо, котрий приступив до виконання своїх обов'язків 5-го квітня 1994 р.