У Конституції України чітко сказано, що всі чоловіки і жінки мають рівні права та рівні можливості в доступі до освіти, зайнятості, просування по службі, винагород та участі в соціальному, політичному і культурному житті суспільства. Однак, часто дійсність для жінок виглядає по-іншому.

 

Протягом останніх 20 років Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) в Україні працює над досягненням Цілей Розвитку Тисячоліття, зосереджуючи особливу увагу на встановленні гендерної рівності як обов'язкової складової інклюзивного та сталого розвитку. Становище різних груп жінок, особливо тих, які проживають у сільській місцевості, є вагомим індикатором людського розвитку. Приймаючи до уваги специфіку проблем, з якими мають справу сільські жінки, в тому числі, й обмежений доступ до медичного обслуговування, освіти, працевлаштування та неспроможність повноцінно користуватися благами програм соціального забезпечення, ця верства населення потребує особливої уваги та підтримки.

 

Для вирішення цієї проблеми ПРООН в Україні спільно з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини провели комплексне дослідження становища жінок, які проживають у сільській місцевості України. Дослідження пропонує читачам комплексний аналіз становища сільських жінок у контексті прав людини, закріплених у статті 14 Конвенції ООН із ліквідації усіх форм дискримінації щодо жінок. Додатковими цілями дослідження є проведення оцінки поширеності насильства над сільськими жінками у сім'ях, обізнаності жінок про свої права та механізми їх захисту.

 

Дослідження містить кілька цікавих цифр і фактів:
- Середня заробітна плата жінок, які працюють у галузі сільського господарства, становить лише 89,3% від зарплати чоловіків;
- 48% жінок, що живуть у сільській місцевості, не мають центрів медичного обслуговування або лікарень у безпосередній близькості;
- Більше ніж 1/3 (36%) сільських жінок не беруть участь у процесі прийняття рішень у своїх громадах, у тому числі виборах (через брак часу і низьку впевненість, що їхня участь може принести зміни);
- 32% сільських жінок не мають доступу до питної води в своїх будинках (вони змушені використовувати зовнішні колодязі);
- 58% жінок не мають каналізації та туалетів у своїх будинках;
- 67% сільських жінок не доступний до Інтернету вдома;
- Різниця у віці між жінками і чоловіками у селах є вищою, ніж у містах - жінки старше 60 років складають 29% сільського населення порівняно з 24% у міських районах;
- 55% сільських жінок не повідомляють про випадки насильства в сім'ї.

 

Результати дослідження, презентовані у публікації, стосуються широкого кола питань, таких як внесок
жінок у розвиток сільських територій та численні складнощі, з якими вони стикаються. Зокрема, аналіз охоплює такі права жінок як участь у процесі розробки планів розвитку громади; доступ до закладів медичного обслуговування та користування програмами соціального забезпечення; одержання формальної та неформальної освіти; доступ до громадських послуг і консультативних служб; створення кооперативів; участь в усіх формах колективної діяльності; користування сільськогосподарськими кредитами та позиками, системами збуту; право на належні умови життя, зокрема, на належні житлові умови, санітарні послуги, забезпечення електроенергією та водопостачанням. Основні результати показують, що становище сільських жінок гірше, ніж сільських чоловіків та жителів міст у багатьох із зазначених сфер. Ці обмеження не лише позбавлять сільських жінок можливості повноцінно користуватися своїми правами, а й не дають їм можливості покращувати своє життя, а відтак, і добробут своїх родин та громад.

 

Дані цього дослідження можуть бути використані як основа для відображення становища і проблем сільських жінок в Україні у майбутній альтернативній доповіді виконання положень Конвенції ООН із ліквідації усіх форм дискримінації щодо жінок, яка повинна бути підготована у 2015 році Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та громадянським суспільством України за підтримки проекту ПРООН «Демократизація та прав людини в Україні».

 

Вирішення гендерних проблем у сільській місцевості усіма зацікавленими сторонами маю особливу важливість у розпалі триваючого системного реформування країни. Отже, у публікації подані рекомендації відповідальним за забезпечення рівних прав і можливостей структурам і партнерським організаціям, включаючи органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, парламентаріїв, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, засоби масової інформації, навчальні заклади, громадські організації та правозахисників з метою посилення їх ролі у створенні сприятливого середовища для рівних можливостей усіх членів суспільства.